Студенти проти правничого ЗНО: аргументи незмінні

Липень 2020

– Владислав Власюк

Вп’яте вступ до правничої магістратури відбувається через складання ЗНО-подібного тестування, і знову частина студентства цим незадоволена: не такі питання, погані умови проведення, мало часу на відповіді, стресові умови карантину заважали підготовці, у закладах освіти не вивчали необхідних дисциплін або тем і таке інше. Розбираємось, то що відбувається зі вступом на магістратуру, і чи обґрунтованим є невдоволення студентства.

Історія і мета ЄФВВ

Починаючи з 2016 року, вступ до закладів вищої освіти на магістратуру з права здійснюється на основі єдиного фахового вступного випробування (ЄФВВ) та єдиного вступного іспиту (ЄВІ) з іноземної мови. Ключовою метою було досягти об’єктивності: сильніший студент – вищий рейтинг – кращий ВНЗ. ЄФВВ має блоки з усіх основних галузей права, в тому числі й міжнародного. У процесі тестування визначають мінімальний пороговий бал для кожного тесту, по суті рівень для “склав/не склав”. Встановлення мінімального порогового балу “відсікає” абітурієнтів, які не продемонстрували мінімально достатнього рівня знань та (або) достатніх навичок логічного, критичного та аналітичного мислення. Протягом років існування ЄФВВ, порогові бали поступово піднімались. Аж до 36 з права і з 9 до 12 – з іноземної мови у 2019 році.

Насправді, це не стільки регулювання загальної кількості потенційних абітурієнтів, скільки встановлення “портрету” мінімально прийнятного (пограничного) кандидата на правничу магістратуру. А портрети ж мають бути хорошими? Ми ж всі хочемо якісних юристів – майбутніх адвокатів, прокурорів, суддів?

Тести цього року викликали жваву дискусію, драйвером якої стали незадоволені бакалаври. Молоде покоління одразу виплеснуло емоції у фейсбук. Долучилися до дебатів адвокати-практики, викладачі правничих факультетів та науковці. Табори розділилися, і хоча навряд чи студентам юрфаків колись обіцяли, що бути юристом – це легкі і великі гроші, надто багато з них виявилися не готовими до формули «тяжело в учении – легко в бою».

Чим незадоволені студенти цього року, просто зацитую з дописів у соцмережах:

 

- близько 90% питань були питаннями спеціалізованого права, деякі з них регулюються специфічними підзаконними нормативними актами, які широко не застосовуються й практично не згадуються в навчальному матеріалі;

- цьогорічні питання виявилися набагато складнішими, ніж в минулих роках, та більш вузькоспеціалізованими;

- через карантин у студентів, які стали бакалаврами в 2020 році, було набагато менше можливостей підготуватися до ЗНО, ніж у бакалаврів минулого року випуску;

- в аудиторіях під час тесту жарко та душно;

- в масці дуже складно дихати і думати;

- питання про Крим, ЛГБТ і декомунізацію – політичні, а не правові, а також не мають єдиної інтерпретації у наукових колах (!);

Попереднього року претензії були такими:

- питання з восьми базових правничих дисциплін (право) були складніші, аніж у примірниках минулих років;

- неможливо дати відповіді у відведений для тесту час;

- у всіх вісьмох блоках з права треба як знати статті законодавства, так і вміти їх застосувати до практичних завдань. Цього не можна навчитися за 2 місяці виробничої практики, яку проходять бакалаври;

- відповідно до Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, тож чому ми маємо складати саме іноземну;

- на три секції питань дається по 25 хвилин, повертатися до попередньої секції або переходити до наступної поза рамками цього часу не можна;

- стресові умови та порядок проведення ЄВІ/ЄФВВ (значний психологічний тиск, зайві обшукування для допуску до тестів, замало часу для виконання завдання (2 год. 5 хв. для вирішення 100 завдань з права, серед яких є складні практичні задачі);

​Як бачимо, з нових аргументів «проти» цього року додалися хіба що карантин-маски. З об’єктивністю думки невдоволених бакалаврів можна погоджувати або не погоджуватися, але те, що минулорічні претензії не буде знято у цій вступній кампанії, було очікувано і очевидно. Аудиторії не стали більшими, питання – простішими, а літо – холоднішим. Більше того, студентів-юристів може засмутити той факт, що після отримання диплому, в майбутній кар’єрі судді, адвоката, прокурора, нотаріуса їм доведеться постійно навчатися і підвищувати кваліфікацію. Це вимога профільних законів, і так все життя. Окрім того, через те, що Верховна Рада працює в турборежимі, законодавство постійно оновлюється, і за цими апдейтами треба постійно стежити.

Деякі з висновків епопеї з ЄФВВ, чітко сформульовані колегою-юристом:

- Фізично, умови тестування мають бути кращі, соціальна дистанція під час карантину - дотримана. Треба змиритися з тим, що аудиторій з кондиціонерами для студентів та школярів в країні не вистачає.

- Час тестування обмежений. Це частина умов іспиту. Усі в рівних умовах.

- Складність буде тільки зростати. Не потрібні питання на запам'ятовування строків чи назв статей. Мають бути переважно кейси, засновані на реальних фактах. Складні питання дозволяють диференціювати студентів та проявляти найбільш здібних до професії

І головний міф про ЄФВВ, який варто спростувати: ніхто ні в МОН, ні серед авторів питань, ні членів комісії, яка встановлює мінімальні бали, не є ворогом майбутнього студентів-юристів! Єдина мета ЄФВВ – встановлення “портрету” мінімально прийнятного (пограничного) кандидата на правничу магістратуру. За простою аналогією з лікарями, адже ми ж не хочемо, щоб нас лікував поганий лікар. Так і з юристами: має бути певний прийнятний мінімальний рівень для регульованих професій, це абсолютно нормальна світова практика освітнього стандарту.

Альтернатива – корупційні форми іспитів, співбесід і рекомендацій – може замінити високі, проте уніфіковані і прозорі вимоги до рівня підготовки майбутніх юристів. В країні, де не все в порядку з верховенством права, правосуддям і правовою культурою в цілому, вибір між цими два підходами у вищій освіті може мати дуже суттєве значення для всіх громадян.

Опубліковано на LB.ua

Давайте працювати разом