Pro & Contra: що не так із діяльністю АРМА
Та що можна було б змінити

Грудень 2020

– ВІТАЛІЙ ВЛАСЮК, керуючий партнер юрфірми «єПраво»
Нещодавно Mind опублікував інтерв’ю тимчасово виконуючого обов’язки голови Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) Віталія Сигидина. Розмова стосувалася нинішньої та подальшої долі «токсичного» майна, переданого в управління агентству. А також того, наскільки діяльність АРМА можна вважати прибутковою для держави, і що зробити, щоб вона такою була насправді. Віталій Власюк, керуючий партнер юрфірми ePravo, який два роки входив до складу Громадської ради при АРМА, висловив власне бачення цих питань.
Питання управління чи реалізації активів, переданих АРМА в управління, складне: йдеться про фактичне позбавлення особи права власності до вироку суду. І якщо у випадку зі швидкопсувними речами пояснити їхню реалізацію (з подальшим зарахуванням коштів, які можна буде повернути власнику) ще можливо, то як бути з об’єктами більш окресленими – незрозуміло. Адже цілком імовірно, що арешт скасують, і власник захоче повернути своє майно. Проте втручання законодавця просто-таки необхідне, адже покладатися на дискрецію очільників АРМА небезпечно.
Втім, на кожному з етапів АРМА цілком вправі просувати питання закріплення у відповідній ухвалі про передачу їй майна, зокрема, права реалізувати актив. Потрібно активніше працювати та налагоджувати якісну комунікацію з правоохоронцями й судами, особливо в регіонах.

Головним завданням АРМА є розшук вкрадених активів.

На другому місці – управління арештованими активами, яке мусить приносити дохід (це пряма вимога закону).

Якщо й говорити про збереження майна, то це має бути щось дуже обмежене та у виняткових випадках. За 2019 рік, як це зазначено у звіті Сигидина, АРМА направила 62 міжнародних запити, водночас отримала таких – 19. Про що звернення, що сталося з ними далі, скільки конкретно і яких активів було виявлено саме в іноземних юрисдикціях – про це ані слова.

Минулого року силами Громадської ради АРМА було встановлено контакт із потенційно ефективним управителем «Межигір’я». Було проведено низку робочих зустрічей з тодішнім головою АРМА, представлено реалістичний бізнес-план, сформульовано дорожню карту дій для обох сторін. Далі було раптове засідання тендерного комітету АРМА під головуванням Потьомкіна та передача комплексу в управління маловідомій ТОВ «Скомпані». Громадська рада висловила публічний ультиматум, тендер скасували, договір управління (уже підписаний!) – розірвали. І нове керівництво АРМА не зробило нічого для зміни статус-кво.
Оборудка з землею «Ашана» стала можливою, зокрема, тому, що її провернули за п’ять днів. Дійсно, усі точно мали змогу придивитися та розробити програму з управління кожним з чи то 200, чи то 126 об’єктів. Переконаний, що АРМА цілком могла б будувати з власниками виважений і прагматичний діалог. Але не тоді, коли її руками активи фактично передаються в руки конкурентів.
За 2019 рік на АРМА було витрачено приблизно 160 млн грн. Дохід від управління активами склав «аж» 10 млн грн. Голову досі не обрано. Законопроєкти не проголосовано. Інституту фандерів не впроваджено. Робота з територіальними підрозділами не ведеться. «Межигір’я» – без змін. Від нового скликання Громадської ради при АРМА одна активність за рік – конференція, на яку продавали «пакети участі» (скільки було продано пакетів і кому дісталися кошти – невідомо). На рішення ОАСК про заборону АРМА управляти акціями АО «Газтранзит» апеляцію подати «забули».
Хочеться вірити, що найближчим часом Верховна Рада та Кабмін дадуть старт рішучому перевантаженню цього дуже й дуже цікавого органу.
Опубліковано на MIND

Працюймо разом!