Податкова амністія. Ініціатива добровільного декларування закордонних активів. Досвід США та інших країн

Вересень 2020

– єПраво

Досвід США та інших країн

Пратика Сполучених Штатів Америки

Із самого початку функціонування федеральної фіскальної системи в Сполучених Штатах Америки вона була налаштована, з одного боку, на стимулювання та всебічне заохочення добровільної сплати податків, а з іншого — була «заточена» на жорстке переслідування, не останньою чергою, саме в кримінальному порядку, тих громадян­платників, які ухиляються від сплати податків та (або) не подають свої декларації про доходи.

У США вже понад століття діє, з відповідними модифікаціями (яких вимагав процес еволюції фіскальної системи в постійно змінюваному економічному середовищі), спеціальний режим заохочування платників податків, які вчинили кримінально каране порушення податкового законодавства. Податкові органи не порушуватимуть питання про кримінальне переслідування тих платників, які добровільно повідомлять про вчинене раніше ухилення від сплати податків, умисне недекларування отриманих доходів чи інші кримінально карані порушення податкового законодавства.

Головні аргументи противників податкової амністії на федеральному рівні зводилися до такого:

1) враховуючи принципово різні суми податкових надходжень та різні обсяги податкового адміністрування на федеральному рівні та на рівні окремого штату, успіх місцевої програми заохочення платників податків ще не гарантує аналогічні позитивні результати на федеральному рівні;

2) податкова амністія може викликати справедливе обурення та протест з боку тих платників податків, які сумлінно виконують свій фіскальний обов’язок перед державою;

3) економічний ефект від реалізації програми спеціального декларування буде суттєво знівельовано через значні організаційні та трансакційні витрати, пов’язані з її адмініструванням (персонал, консультації, зарахування, перевірка декларацій, спеціальні аудити тощо);

4) важко спрогнозувати наперед, скільки коштів планується залучити до бюджету внаслідок проведення податкової амністії — відповідно, відсутність чітких фінансових розрахунків «відлякує» фахівців;

5) немає впевненості в тому, що у податкового відомства вистачить ресурсів для виявлення та жорсткого переслідування податкових правопорушників уже після завершення амністії, що a priori повинно слугувати стимулом для участі максимальної кількості неплатників у запланованому проєкті фіскальних послаблень.

Ініціатива добровільного декларування закордонних активів

Принагідно звернусь до конкретного прикладу успішної реалізації спеціальної програми податкового амністування в США. Найбільший у Швейцарії та один із найбільших у світі банків, «UBS AG» (далі — «UBS», який оперує активами клієнтів на суму понад 1,7 трлн дол.), був звинувачений у 2009 р. у злочинній змові на обман Сполучених Штатів Америки і, більш конкретно, СВД. Вісімнадцятого лютого 2009 р. банк уклав угоду з податковим підрозділом Міністерства юстиції США (вищого федерального органу прокурорського нагляду) з метою уникнення потенційного засудження за участь у злочинній змові. Унікальність цієї гучної справи полягала, поміж іншого, в безпрецедентних масштабах розслідування, яке охопило декілька тисяч порушників податкового законодавства — американських платників, а також у поширенні слідства на територію Швейцарії — суверенної держави зі всесвітньо відомими стандартами охорони банківської таємниці.

Практика Індонезії

Перед початком останньої кампанії з амністування капіталів, здійсненої в 2016 р., влада Індонезії підрахувала, що близько 303 млрд дол., які належать індонезійським платникам податків, перебуває в зонах із пільговим режимом оподаткування, передусім у Сінгапурі, Панамі, Лондоні, Гонконзі та Британських Віргінських Островах. Платникам податків пропонувалося два режими декларування з відмінними відсотковими ставками — просте декларування та декларування, поєднане з репатріацією (поверненням) коштів у країну. Залежно від періоду декларування відсоткова ставка становила від 4 до 10%, а в разі повернення коштів (також із урахуванням періоду декларування) — від 2 до 5%.

У разі повернення активів в Індонезію держава підготувала декілька інвестиційних інструментів (програм), через які ці кошти повинні були надходити на користь держави: облігації внутрішньої державної позики; облігації, випущені державними підприємствами; корпоративні цінні папери; розміщення депозитів у найбільших фінансових установах (переважно в державних банках); інвестиції в нерухомість; спільні інвестиційні контракти (передусім великі інфраструктурні проекти національного значення). Держава визначила 18 основних фінансових інституцій, 18 інвестиційних фондів та 19 брокерських компаній, уповноважених обслуговувати повернуті з­за кордону кошти.

Амністія продемонструвала сильні та слабкі місця податкової системи країни, перевірила ступінь довіри суспільства до держави в особі окремих інституцій. Одна з них — корупційні загрози: зокрема, під час проведення податкової амністії було викрито масштабну корупційну схему за участі топ­урядовців країни, пов’язану з оформленням громадянами електронних ID­карток. Розмір заподіяної внаслідок цієї корупційної оборудки чиновників шкоди склав 162 млн дол. І хоча результати спеціального декларування виявилися дещо суперечливими, все одно, на думку представників влади та міжнародних експертів, від проведеного експерименту було отримано значно більше позитиву, аніж негативу.

Практика Аргентини

Спеціальний режим податкового амністування доходів (іспанською мовою — «Ley Blanco de Capitales» або «Закон про білий капітал»), запроваджений в Аргентині у період із 25 липня 2016 р. по 31 березня 2017 р., був значно більш успішним, порівняно з індонезійським аналогом. Залежно від типу розкритих активів аргентинською владою були запропоновані три методи декларування:

1) декларування фінансових коштів та цінних паперів, розміщених за кордоном — декларувалося розміщення цих інструментів в іноземних фінансових установах без покладення обов’язку повернення цих коштів в Аргентину;

2) фінансові кошти в національній чи іноземній валюті, розміщені в Аргентині — шляхом їх розміщення на депозитних рахунках у банківських установах до 31 жовтня 2016 р.;

3) нерухоме та інше особисте майно декларантів — шляхом детального розкриття ринкової вартості та інших характеристик такого майна.

Порівняно з традиційною ставкою податку на доходи в розмірі 35% спеціальні ставки податку на амністовані доходи складали:

1) будь-­які активи, включаючи нерухомість у розмірі до 305 тис. аргентинських песо (приблизно 5,2 тис. дол. США), — 0%;

2) будь-­які активи, включаючи нерухомість у розмірі від 305 тис. до 800 тис. песо (приблизно 5,2 тис. — 13,800 дол. США), — 5%;

3) будь-­які активи, включаючи нерухомість у розмірі понад 800 тис. песо (приблизно понад 13,800 дол. США), — 10% у разі декларування до 31 грудня 2016 р. та 15% — у разі декларування в період з 1 січня 2017 р. по 31 березня 2017 р.

Як бачимо, відсоткові ставки спеціального податку є дещо вищими пропонованих в Україні (5% та 10% — залежно від дотримання/недотримання певних умов декларування), що, однак, як буде показано далі, не завадило аргентинським платникам активно декларувати свої доходи та майно.

Цікаво, що спеціальний податок не застосовувався до платників, які використали задекларовані кошти для:

1) придбання державних облігацій внутрішньої позики (емітованих у доларах США) із строком погашення три роки (кінцева дата придбання — 30 вересня 2016 р.);

2) придбання державних облігацій внутрішньої позики (випущених у доларах США) із строком погашення шість років (гранична дата придбання — 30 вересня 2016 р.);

3) інвестування у спільні інвестиційні фонди, метою діяльності яких є фінансування проектів у галузях розвитку інфраструктури, виробництва, будівництва, відновлювальної енергетики, розвитку малого та середнього бізнесу, а також іпотечного кредитування — такі інвестиції не повинні вилучатися інвестором протягом щонайменш п’ятнадцяти років.

Особи, які погодилися на спеціальний режим декларування, звільнялися від сплати будь-яких додаткових податків, від збільшення бази оподаткування, а також від будь-якої відповідальності за порушення норм податкового, митного законодавства або законодавства про фондовий ринок і цінні папери.

За результатами проведеної податкової амністії уряд Аргентини повідомив про те, що аргентинськими платниками було задекларовано рекордну суму раніше неоподаткованих доходів — 116,8 млрд дол., левова частка з яких — за кордоном (зокрема, близько 80% зарубіжних активів — у США та Швейцарії; усього, за оцінками експертів, на початку амністії за кордоном було розміщено близько 400 млрд дол. «аргентинських» активів). У дохід держави надійшло 9,65 млрд дол. спеціального податку, які були витрачені на зменшення дефіциту державного бюджету та погашення фінансової заборгованості перед пенсіонерами.

Про ініціативи провести податкову амністію в Україні читайте у статті керуючого партнера єПраво Віталія Власюка

Давайте працювати разом