Хибна тривога. Допоки будуть гратись у замінування?

Грудень 2020

– Владислав Власюк, адвокат, ЮФ «єПраво», Асоціація розвитку штучного інтелекту
Чи можна з цим щось зробити? Якщо не запобігти таким дзвінкам, то хоча б не здійснювати евакуації абияк?

Рідко минає тиждень, коли б не було чергового хибного повідомлення про замінування. Тим не менш, алгоритм реагування на таке повідомлення все ще дуже консервативний: евакуація, вибухотехніки і так далі.

Дослідження показують, що дуже рідко злочинець зі справжнім наміром здійснити вибух повідомляє про злочин. У більшості випадків такі дзвінки спрямовані на створення страху, паніки або донесення власних думок чи протестів. Проте поліцейські не збираються брати на себе відповідальність, тому що існує певний відсоток випадків, коли вибух таки ставався.
За даними Генеральної прокуратури, за 2013 рік зареєстровано 247 кримінальних правопорушень, передбачених статтею 259 КК України, а за 2018 рік – уже 693. Можна припустити, що кількість хибних повідомлень про замінування зросла з початком агресії РФ. Іншою ймовірною причиною може бути політика, коли таким повідомленням зривають певну подію.
Чи обов’язкова евакуація?
Жоден нормативний акт національного законодавства не встановлює обов’язковість евакуації при повідомленні про замінування. Кодекс цивільного захисту України у статті 33 вказує, що обов’язкова евакуація населення проводиться у разі виникнення загрози:
W
Аварій з викидом радіоактивних та небезпечних хімічних речовин.
W
Катастрофічного затоплення місцевості.
W
Масових лісових і торф’яних пожеж, землетрусів, зсувів.
W
Збройних конфліктів.
Немає про евакуацію і в законі про Національну поліцію. Однак серед превентивних поліцейських заходів у ст. 31 є
W
Вимога залишити місце і обмежити доступ до визначеної території.
Це означає, що якщо поліція вирішує евакуювати приміщення, то юридично це є превентивною вимогою залишити місце/територію. Якщо поліцейський каже покинути будівлю – то слід негайно виконувати [утім, це небезспірне тлумачення закону]. Посадовець, який не прийняв рішення про евакуацію, а вибух таки стався, – отримає кримінальну відповідальність (таких випадків, на щастя, не було).
В Україні алгоритм дій правоохоронних органів приблизно такий:
W
Направляється на місце події слідчо-оперативна група та інші наряди поліції, представники вибухотехнічного підрозділу та кінологічної служби.
W
Повідомляються чергові прокуратури, територіальні органи (підрозділи) ДСНС, інші органи державної влади та місцевого самоврядування.
За загальним правилом, евакуація людей проводиться з метою убезпечення життя та здоров’я осіб. Надання дозволу на продовження роботи тих чи інших об’єктів вважається ризикованим.
Що за кордоном?

У США тільки сертифікований персонал ABS (Arson Bomb Squad), який є підрозділом Fire Investigation Unit, займається питаннями вибухових пристроїв. З ними зв’язуються поліцейські, у яких є підозри щодо наявності такого пристрою. Рішення про евакуацію покладається на поліцейських, які мають визначити реальність такої загрози. Проте якщо такий підозрілий пристрій все-таки було виявлено, евакуація обов’язкова.

У Великобританії є певний алгоритм дій для проведення евакуацій. Враховується присутність терористичних методологій здійснення вибухів чи інших терористичних актів. Передбачені різні варіанти евакуацій. Названо, у яких випадках можна не евакуйовувати людей. Рішення про евакуацію має надавати керівництво певного об’єкту. Проте у разі необхідності потрібно попросити працівників перевірити їхні робочі місця на випадок чогось підозрілого.
Як змінити в Україні?

Основна проблема – забагато неправдивих повідомлень про замінування. Похідна проблема – такі повідомлення тягнуть евакуацію приміщення, що заважає нормальній роботі.

Відповідно, маємо декілька «рівнів» вирішення проблеми:

W
Посилення відповідальності за неправдиве повідомлення про замінування.
W
Забезпечення невідворотності покарання.
W
Надання дискреції щодо рішення евакуйовувати чи ні (причому не обов’язково поліції).
Посилення відповідальності майже не спрацьовує. Наразі за завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху можна отримати кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі від двох до шести років. Пропонувалось додати «конфіскацію майна».
Забезпечення невідворотності означає відразу два моменти. Перше, завжди знайдуть того, хто дзвонив, і притягнуть до відповідальності. Друге, покарання має бути відчутним. Збільшення максимального розміру покарання ніяк не вплине на ці два моменти. Потрібно забезпечувати повне і належне розслідування, коригувати судову практику.
Щодо надання дискреції. Поліція завжди обиратиме найменш ризиковий сценарій евакуації. Відповідно, можна перекласти прийняття рішення на умовно відповідального за будівлю. Наприклад, додати норму у трудове законодавство, яка б дозволила керівникам вирішувати питання про евакуацію на власний ризик. Утім, правильність такого підходу теж спірна.
Можливо, для зменшення кількості хибних повідомлень простіше дозволити продаж SIM-карт тільки після попередньої автентифікації користувача таких послуг. Щодо мережі Інтернет, питання у відслідковуванні ІР адреси.
Зрештою, ситуація патова: всі розуміють, що повідомлення про «замінування» на 99.9% неправдиве. Але ніхто не хоче відповідати за 0.01%. Рішення лежить у практичній площині обов’язковості притягнення до відповідальності або надання дискреції приймати рішення громадянам у будівлі.
Опубліковано на НВ

Працюймо разом!